Особливості психічного розвитку дітей

Ріст та розвиток об`єднують різні процеси. Одночасно із формуванням та дозріванням тканин, органів і систем, розвиваються рухи, відбувається становлення мови, мислення, з`являються соціальні відносини, народжується особистість. Ці процеси залежать від біологічних особливостей дитини та від її психологічного та соціального оточення.

Нервова система, і, особливо вища нервова діяльність, складають фізіологічну основу для розвитку психіки дитини. Цей розвиток відбувається в процесі ускладнення життєвих взаємозв`язків дитини з батьками, оточуючими, навколишнім середовищем, суспільством.

Психічний розвиток має ряд загальних закономірностей, а саме:

- дитина не є маленький дорослий, який менше знає чи вміє, вона має якісно відмінну психіку;

- дитячий розвиток має складну будову в часі: свій ритм, який не співпадає з ритмом часу, і який змінюється в різні роки. Так рік життя в малечому періоді не дорівнює року життя в дошкільному чи шкільному віці;

- психіка дитини знаходиться в безперервному нерівномірному розвитку, періоди уповільнення змінюються періодами інтенсивних змін;

- розвиток окремих функціональних систем є гетерохронним, кожна система має свій оптимальний час для вдосконалення;

- окремі психічні функції дозрівають послідовно та поетапно, при цьому нові якості та функції починають формуватись задовго до терміну, на якому вони дозрівають, отже виділення послідовних строків є умовним;

- існують критичні періоди (кризи розвитку), через які відбувається віковий розвиток – „ступені зрілості”;

- перехід до більш високих рівнів організації відбувається шляхом інтеграції попередніх засобів з наступною їх модифікацією;

- зменшення з віком ролі жорстко детермінуючих генетичних факторів розвитку та зростання впливу індивідуального досвіду і соціальних факторів.

Виділяють чотири етапи дозрівання основних психічних функцій.

Як з психологічної, так і з фізичної точки зору першим базовим періодом є підготовка до вагітності. В цей період важливим є бажання обох батьків мати дитину, їх усвідомлення задля чого це: дати початок новому життю, чи вирішити за рахунок майбутньої дитини свої проблеми, стосунки, реалізувати свою потребу в любові та ніжності, тощо.

Вже в ембріональному періоді дитина відчуває позитивні та негативні емоції. Відповідно на негативні емоції плід реагує стисканням. Досліджено, що починаючи з раннього фетального періоду плід може відчувати п′ять емоцій, властивих тваринам: тривогу, сум, страх, гнів та радість. Відомо, що кожна емоція забезпечується своїми нейромедіаторами, зокрема дофаміном, норадреналіном, серотоніном, ацетилхоліном. Вони здатні проникати через гематоплацентарний бар`ер та викликати відповідну реакцію плоду. Крім того, є дані, що у фетальному періоді плід може генерувати свої власні емоції.

Багатьма психологами встановлено, що пологи є найбільш значущими і нерідко найбільш травматичними для дитячої психіки, вони залишають свій відбиток на все життя. С. Гроф виділяв чотири перинатальні матриці, які формуються під час пологової діяльності та проходження дитиною пологових шляхів. Вони надають специфічні риси подальшому сприйняттю світу, глибоко впливають на наше повсякдення.

Період новонародженості також вважається критичним для психологічного становлення дитини. Сьогодні важлива роль надається імпринту – першому образу, враженню, що формується відразу після народження, в цей час закладаються стереотипи реагування на фактори зовнішнього середовища. Відразу після народження відбувається фізичне відділення від матері, повна зміна середовища та способу життя, перехід від водного до повітряного існування. Далі в неонатальному і малечому періодах поступово налагоджується новий емоційний зв′язок з матір′ю, батьком та близькими. До кінця 1 місяця з`являється здатність зосереджеувати увагу, що стає передумовою до розвитку пізнавальної діяльності.

Дитина на початку першого року життя погано розуміє слова, які звернуті до неї, але гарно відчуває все, що за ними стоїть. Вдосконалюється зорове та слухове зосередження, відповідні аналізатри. Підсвідомо дитина аналізує рухи, інтонацію, емоційний стан, тощо. Мова у дитини розвивається тільки в тому випадку, коли вона постійно чує голоси дорослих. Весь перший рік діти перебувають в тісному психоемоційному зв′язку з мамою, і певною мірою сприймають оточуючий світ через ці відносини.

На 2-му році життя відбувається активний сенсорний розвиток. Вдосконалюється мова, дитина вживає прості речення, її словарний запас сягає 200-400 слів. Вдосконалюється координація рухів, в грі відтворюються дії, які перед тим малюк бачив. В такому віці дитина має навчитись самостійно їсти, частково одягатись. Між першим і другим роком може з′явитись страх темряви, нічні жахи, пізніше малюки можуть боятися тварин, казкових героїв, води та висоти, тощо.

З 2х до 3х років у дітей значно вдосконалюється активна мова, розширюється запас слів, вони починають вживати складні речення. В цьому віці дитина розуміє поки що лише конкретні, наочні поняття. Це період великої кількості запитань. Спочатку „Де?”, „Коли?”, а потім з′являється „Чому?”. Поступово формується сюжетна гра, яка стає все більш складною. З′являються елементи образотворчої діяльності.

Три роки – критичний період для розвитку вищої нервової діяльності. Дитина починає усвідомлювати себе як особистість, вона вчиться оцінювати свої дії з позиції добра та зла. Емоції в цей час яскраві, але не стійкі. Всі почуття безмежні і охоплюють дитину повністю. Виражене прагнення самостійності має і негативний бік – впертість, непокірність. В цей період можуть розвиватись навіть неврози, неврозоподібні та істеричні реакції. Часто в цей період відмічається перший етап соціалізації, виникає прагнення до контактів з іншими дітьми, до перебування в колективі. Після трьох років починається період романтичної любові до своїх батьків.

В дошкільному віці продовжується активне осмислення оточуючого світу, визначення свого місця в ньому. Продовжують закладатись стереотипи міжособистісних стосунків, соціальних відносин, поступово формуються життєві принципи. Більшість психологів вважають, що до 7-ми років особистість дитини вже сформована. В 6 -7 років найбільш актуальним виявляється формування механізмів шкільної зрілості. Вони включають в себе вольову зрілість, моральну, мотиваційну, фізичний та розумовий розвиток. В цьому віці має підвищитись рівень внутрішнього гальмування, який забезпечує концентрацію на уроці (дитина повинна правильно реагувати на слова, інтонації, терпляче слухати і ін.). Мають дозріти механізми, які забезпечують можливість писати (дрібна моторика правої руки). Дитина повинна уміти списати, змальовувати фразу з 3-4 слів, намалювати людину, тощо. При тестуванні також використовують словарний - асоціативний тест: дитині пропонують повторити те, що сказав вчитель (як дитина зрозуміла), вольовий тест (виховання), мотиваційний (розуміє необхідність йти до школи, одержувати знання).

В школі продовжує вдосконалюватись абстрактне мислення, формуються індивідуальні ментальні стратегії, навички колективної діяльності, формується відношення до праці.

Пубертатний період відповідає одній з найбільш глибоких життєвих криз. Дитинство закінчується і воно має завершитись формуванням першої цілісної форми власної ідентичності. До цієї кризи призводять три лінії розвитку: це бурхливий фізичний розвиток, ендокринна перебудова організму і статеве дозрівання, необхідність знайти своє професійне покликання. В цей час заново постають невирішені проблеми всіх пройдених критичних моментів розвитку і підліток має вирішити всі давні задачі, усвідомлюючи їх значущість.

Дитинством, як предметом психологічного дослідження займалось багато відомих вчених. Ними були досліджені різні сторони, різні функції психічної діяльності, були розроблені відповідні класифікацій. В таблиці наведені деякі з них.

Періоди Малечий вік (до року) Раннє дитинство (1-3 роки) Дошкільний (4-7 років) Шкільний (8-15 років)
Провідна діяльність Емоційне спілкування Предметна діяльність Ігрова діяльність Учбова діяльність
Психодинамічна періодизація психічного розвитку
З.Фрейд Оральний Анальний Фалічний Генітальний
Е.Ериксон Довіра / недовіра Автономність / сумніви Ініціативність / почуття провини Досягнення / непоноцінність
Е. Берн, М.Літвак Ти +/- Я +/- Вони +/- Праця +/-
Періодизація когнітивного розвитку
Стадії розвитку за Ж. Піаже Сенсомоторна Передопераціональна Конкретних операцій Формальних операцій
Вид мислення Предметно-дійове Наглядно-образне Абстрактне (понятійне) -
Тип відображення Конкретно-чуттєвий Абстрактно-узагальнений - -
Компоненти ментальної стратегії (Г.Юнг) Екстраверсія / інтраверсія Раціональність / ірраціональність Етика / логіка (ліва півкуля) Сенсорика / інтуїція (права півкуля)
Періодизація розвитку міжпівкульної взаємодії
Провідний тип півкульної організації Сандомирський М.Є. Правопівкульний Лівопівкульний Баланс ліво- і правопівкульної, формування індивідуальної стратегії -
Розвиток функціональної асиметрії Диференціація функцій між лівою і правою півкулями Диференціація між асоціативними (передніми) і проекційними (задніми) областями - -

Вища нервова діяльність – діяльність вищих відділів головного мозку, які забезпечують нормальне існування організму і його постійне пристосування до умов навколишнього світу, які безперервно змінюються.

Вища нервова діяльність має індивідуальні відмінності, які залежать від типу нервової системи, який визначається співвідношенням сили ,рухливості і врівноваженості процесів збудження і гальмування. Розрізняють чотири основні типи нервової системи, що характеризуються :

1) сильними, рухомими, врівноваженими нервовими процесами;

2) сильними, рухомими, але не врівноваженими нервовими процесами, причому процеси збудження переважають процеси гальмування ;

3) сильними, врівноваженими ,але інертними процесами ;

4) слабкими процесами збудження і гальмування .

Ці типи відповідають за Павловим описаним ще в древності темпераментам: сангвінічному, холеричному ,флегматичному і меланхолічному. Вони залежать як від спадкових якостей, так і від виховання і життєвих умов .

Основи виховання дітей.

Виховання – це цілеспрямоване керівництво розвитком дитини, яке спрямоване на гармонійний розвиток особистості. Це складний, багатосторонній процес, він включає в себе як фізичні, так і психологічні аспекти. Немає універсальних правил виховання, які б підійшли для всіх дітей. До кожної дитини має бути індивідуальний підхід. Можна виділити лише основні принципи, якими варто користуватись під час спілкування та виховання, в їх числі:

- душевне тепло та тілесно-емоційний контакт. Дитину необхідно частіше хвалити, завжди можна знайти щось, що варто заохочення чи маленької нагороди. Маленьку дитину (до 7 років) обов`язково потрібно обнімати, щоб задовольнити її „тілесний голод”;

- дітям потрібні чіткі правила, вони створюють в їх житті відчуття безпеки, впевненості, допомагають поступово набути навички самоконтролю. Дисципліна має впроваджуватись з любов′ю;

- взаємна повага - важливо пояснювати, а не наказувати, ділитися своїми відчуттями та завжди намагатись зрозуміти відчуття дитини;

- розвиток у дитини власної гідності, потрібно критикувати не дитину, а її невірні дії; забороняється вживати фізичні методи впливу, знущання та образи; надзвичайно важливо розвивати у дитини саме її, власні здібності і таланти.

Матеріали для самоконтролю:

А. Питання для самоконтролю.

1. Які особливості головного мозку сприяють розвитку набряку мозку?

2. Які особливості спинного мозку необхідно враховувати при проведенні люмбальної пункції?

3. Які клінічні та фізіологічні феномени пов’язані зі слабкою диференціацією білої мозкової речовини від сірої?

4. Чи можна вважати дитину „дорослим в мініатюрі”, який просто ще мало знає і вміє?

5. Який вид чутливості з`являється у дитини першим?

6. Терміни розвитку моторики у дітей?

7. Коли відбувається мієлінізація периферичних нервових волокон? Як ці процеси відображаються в розвитку дитини?

8. На що варто звертати увагу при обстеженні нервово-психічного статусу?

9. Які менінгеальні знаки використовують для діагностики в періоді новонародженості?

10. Які Ви знаєте етапи становлення психіки дитини? Що необхідно враховувати педагогам та лікарям?

Б. Тести для самоконтролю

  1. Коли варто починати розмовляти з дитиною?

А. З внутрішньоутробного періоду.

Б. З пологового залу.

В. Коли з`являється зорове та слухове зосередження.

Г. З 4-6 місяців.

2. Які Ви знаєте особливості функціонування вегетативної нервової системи у дітей?

А. В перші дні життя переважає вплив симпатичного відділу.

Б. З віком вегетативні реакції стають більш генералізованими.

В. У дітей малечого віку переважає вплив симпатичної нервової системи.

Г. В перші дні життя переважає вплив парасимпатичного відділу.

3. До менінгеальних знаків відносяться рефлекси:

А. Бабкіна, Бабінського, Брудзинського.

Б. „Складеного ножика”, „Гумової людини”.

В. Керніга, Брудзинського, ригідність потиличних м`язів.

Г. Хвостека, Люста, Труссо.

4.У дітей старшого віку при електроенцефалографії (ЕЕГ) патологічним є:

А. Поява дельта(∆)- хвиль.

Б. Переважання α-ритму.

В. Хвилі середньої амплітуди.

Г. Активність правої та лівої півкулі симетрична.

5.Що таке лінії нервово-психічного розвитку?

А. Індивідуальні риси особистості.

Б. Лінії на спеціальних малюнках-тестах.

В. Розташування нервових закінчень в тілі.

Г. Основні фізіологічні реакції, вміння, навички властиві певному віку.

Відповіді. 1-А, 2-А, 3-В, 4-А, 5-Г.


5707836085966365.html
5707917057190960.html
    PR.RU™